Використання усної народної творчості

Національний характер виховання полягає в  формуванні молодої людини як громадянина України незалежно від її етнічної приналежності. Усвідомлення належності до українського суспільства, єдність поколінь сучасних, минулих і майбутніх сприяє формуванню громадянина  - патріота. Науково обґрунтоване, належним чином  організоване виховання відбиває духовний поступ народу, процес збереження та збагачення його культури.

    Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам та розвитку  українського народу, передбачає надання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.

         Уроки трудового навчання спрямовані на використання потужного спектра елементів української національної культури. Вчитель має працювати за такими напрямами:

* глибоке вивчення культурної спадщини українського народу, його традицій;

·       вивчення культурної спадщини інших народів, їх традицій;

·       насичення змісту матеріалу, що вивчається, відомостями про національний одяг, народну вишивку, посуд, кухонне начиння, народні види рукоділля, рецепти народних страв;

·       формування в учнів умінь та навичок щодо виготовлення  виробів із урахуванням народних традицій;

·       організація позакласних заходів із використанням народних традицій.

        На уроках  трудового навчання під час вивчення програмового матеріалу можна організувати діяльність на освоєння культурної спадщини України.

       Зміст програм трудового навчання передбачає ознайомлення  з виробами народних промислів , національним одягом і народною вишивкою, кухонним інвентарем,  рецептами національних страв, вивченням народної творчості.

       Досвід переконує, що використання на уроках трудового навчання прислів’їв, загадок, приказок  про звичаї та обряди робить навчальний процес цікавішим і змістовнішим.

   Методичку можуть використовувати молоді вчителі трудового навчання, студенти.

На уроках трудового навчання є широкий простір для використання усної народної творчості.

             Тож під час вивчення теми: « Українська національна вишивка », беру за епіграф уривок з вірша М. Рильського:

               

              В небі сонця золотий клубок

              Розсипає нитки промені

                    Їх збирають рученьки дівочі

                    І  гаптують цвіт на полотні.

         При розповіді про українську національну вишивку , про її орнамент використовую прислів’я, приказки. Демонструю вишивки, у яких є калина.

  Доповнюю: калина – дерево нашого українського роду. Колись у давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця, Зорі. Оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження.

                      У полі калина,

                      У полі червона –

                      Хорошенько цвіте.

                      Ой роде наш красний,

                      Роде наш прекрасний,

                      Не цураймося, признаваймося,

                      Бо багато нас. 

    Калина – символ дівчини. Ой ти дівчино, червона калино, Як мені на тебе дивитися мило.

                    Вивчаючи  тему : «Українська вишивка – традиційний вид оздоблення виробів», я використовую поетичні  рядки Василя Симоненка:

                           Вигаптуй на небо райдугу – доріжку,

                           Простели до сонця вишивку – маніжку,

                           Щоб по тій доріжці з лебедями – снами

                           Плавати до щастя білими човнами.

З цікавістю слухають дівчата розповідь про виникнення вишивки. Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. відомо багато археологічних доказів відносно давності  народних звичаїв вишивати одяг. Знайдено скарб, що датується VІ ст.. н. е. Серед речей виявлено срібні бляшанки з фігурками чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, - ще недавно так одягалися українські селяни. Я повідомляю їм, що за давньою українською традицією, готуючись до заміжжя, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50-80, а іноді і 100 сорочок.

Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке.

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

 Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узір

Для вишивки взяти.

Красну ружу і гвоздиків

Букетик нарвати,

І роботу улюблену

Свою розпочати.

Одяг був характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. В одній з українських народних пісень сестра радить братові кращу обраницю, вказуючи на її перевагу:

                    Вона вміє шити-вишивати

                     і гарних пісень співати.

    Вважалося, що не кожна дівчина здатна пошити гарну сорочку. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не оволоділа цією майстерністю змалку. Ці недоліки народом зафіксовані у прислів’ях:

             * Таке уродиться, що подивитись, мов людина, а

                 пошити сорочку  не вміє.

            * Є така, що заміж іде, а ума у неї пошити сорочку

                 нема.

    І. Огієнко наголошував на виховному значенні рідного побуту. Він вважав, що вишивка має бути своєрідною прикрасою помешкання: на рушниках, скатертинах, подушках.  Оскільки рушник – один з найшановніших атрибутів українського побуту та невід’ємний атрибут традиційних народних свят в Україні, - розглядаємо на уроці , як і коли в родині використовували рушники.  Орнаментований рушник – неодмінний атрибут багатьох народних обрядів та звичаїв. він використовується в сучасних обрядах весілля, при зустрічі гостей хлібом-сіллю та ін.

Рушники – найшанобливіші символи України. Це символ єдності сімї, символ любові до рідної землі, матері, коханої дівчини, символ працелюбності народу.  

  

                         На рушник вишитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну,

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі

Шанували в світі

Над усе людину.  

  Слухаємо розповідь учениці про рушник:

Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, котрої б не прикрашали рушниками. Хоч би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада завжди знаходила місце в помешканнях – хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник був своєрідною візиткою оселі, тобто господині. Вишитий рушник формує естетичний смак, є взірцем працьовитості.

                                      Призначення рушника:

                *  ним прикривали хліб на столі;

               *   з рушником, як із хлібом приходили до породіллі;

            *  з ним виряджали в далеку дорогу;

                *  шлюбували дітей;

                *  зустрічали рідних і гостей;

                 *   проводжали людину в останню путь.

            about:blank

                  Роботи учнів 9 класу

       Особливо сприятливою темою для виховання  в учнів 5-9 класів патріотичних почуттів, для ознайомлення з народними традиціями у рукоділлі є модуль « Технологія виготовлення вишитих виробів». Знайомлю дітей із вишивкою, наголошую на тому, що це унікальне й найпоширеніше народно-прикладне мистецтво. Робота з вишиван­ня не лише цікава, а й корисна для дітей, вона має загальноосвітнє й виховне значення. Під час занять учні набувають певних трудових умінь, оволодівають доступними їм прийомами різно­го шиття, навчаються осмислювати свою роботу, працюючи індивідуально. Водночас це сприяє розвитку художнього смаку, навчає оцінювати художні якості речей, прищеплює любов до на­родних ремесел. Крім того, вишивка сприяє вихо­ванню національної самосвідомості школярів.

      Розповідаю про розвиток техніки, про  історію вишивки, яка сягає незапам’ятних часів, дає змогу учням дізнатися про те, що прості шви  використовувалися людьми , як засіб прикрашання. В Україні вишивкою оздоблювали одяг, рушники, серветки, вишивали картини, килими, покривала на ліжко.

        Характерними рисами українських вишитих виробів , особливо вишитих хрестиком , є баланс кольорів на узорах. Гармонія кольорів досягається використанням барв подібної тональної насиченості та поєднанням контрастних кольорів. Неабияке значення відіграє художнє комбінування різних типів швів. Ці ознаки притаманні українській вишивці.

          Учні 5-6 класів при виготовленні виробів використовують    різні шви. Особливо люблять виконувати шов «стебловий», «ланцюжок», « козлик», хрестик.

                                     

                               Роботи учнів 5-6 класів

   
 Що б учні не вишивали, особливу увагу я приділяю складанню ескізного малюнка, візерунка та його символіку. Перед вибором узору,  знайомлю дітей із видами орнаменту. Якщо мова іде про рослинний орнамент, то учням буде цікаво дізнатися не лише символічне значення рослин, а й їх лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання; калина – символ жіночої краси, смутку та журба, допомагає при застуді; маки – захист від усякого зла, пам'ять роду.

        Учні 5-6 класів дуже люблять вишивати зооморфний орнамент, проводять опис виробу. Найбільше  звертаю увагу на дотримання учнями правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог під час вишивання.

Дуже важливим виховним моментом є те, що діти на моє прохання приносять вироби, які зберігаються в їхніх родинах  розказують під час уроку про своїх рідних, які виконували ці вироби. Це сприятиме формуванню в дітей почуття гордості за свою родину й бажання бути гідним її.

                     

                   Вважається, що вишивання сприятливо впливає на характер,  виховуючи такі риси як терпіння, вправність, майстерність, художній смак. Кожна вишивальниця у візерунки вплітає свої почуття та мрії:

      Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки,

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

                  Виставка робіт учнів 7 класу

        Під час вивчення модуля «Технологія української народної вишивки» учні 7 класу знайомляться  із видами гладі, із технологією вишивання лічильною та вільною гладдю. Вивчають що таке композиція, рапорт. Знайомляться із різними видами орнаменту: стрічковий, сітчастий, центричний;

 мотивами: геометричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні.

Діти у своїх вишивках використовують різне поєднання орнаментів.

На фотографії Федорчук Богдана (справа) і Бойчук Ольга. Роботи  Федорчук Богдани завжди представляються на районну виставку декоративно-прикладного мистецтва. Вона любить  вишивати хрестиком, гладдю, мережками та стрічками.

              

            Роботи Федорчук Богдани

              Вивчаючи модуль: «Технологія вишивання мережками» у 8 класі,  учні із задоволенням вчаться виконувати

   ( за технологічними картами) різні види мережок:

              * одинарний прутик

              *  подвійний прутик

              *  роздільний прутик

              *  мережка із квадратиків.

              *   черв’ячок

Пояснюючи про види мережок звертаюсь до слів пісні:

Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю:

Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну Батьківщину.

Щоб сміялася сорочка

Шита мережками,

Щоб пишалась Україна

Своїми майстрами.

      В наш час мережки дуже часто використовують для виготовлення рушників, серветок, сорочок.                

Учні вишивають серветки, рушнички на великодній кошик   використовуючи різні види гладі і мережки, вивчають історію виникнення вишивки мережками.

 Практикую такий вид заняття як захист творчих  робіт, учнями 8 класу.

               Під час вивчення модуля : « Технологія виготовлення виробів із текстильних матеріалів» (машинним способом), також використовую прислів’я та приказки:

                      *  Спершу треба розсудити, а тоді робити.

                                *    Тепер так, а після як?

                     *    Не увірвеш, доки не зміриш.

                      *    Сім раз одмір, а раз одріж.

                      *     Не кажи  - не вмію, а кажи – навчусь.

                          Уроки кулінарії розпочинаю з бесіди про те, повинна сім я дотримуватись звичаїв, обрядів пов’язаних з родинними святами. Господиня дому, яка повинна вміти смачно готувати і накрити на стіл. Все має бути помите, підфарбоване, почищене.  Пригадую учням приказки і прислів’я про гостинність:

                                *  Хата господинею красна.

                                *  Хату руки держать.

                                * Без господині хата – що день без сонця.

                                *  Де сім господинь, там хата не метена.

  За змістом кожного прислів’я проводжу бесіду, спрямовану на виховання в учнів гостинності, чистоти, працьовитості.

   Особливу увагу звертаю на культуру харчування людини, яка пов’язується  в основному із зовнішніми естетичними аспектами споживання їжі: оформлення страв, сервірування стола, застільним етикетом, національними традиціями харчування.  Адже культура харчування покликана сприяти збереженню і зміцненню здоров’я людини в процесі споживання їжі.

На уроках кулінарії дуже часто використовую  прислів’я, приказки:         

                               * Який привіт, такий одвіт.

                               * Будьте як дома, а поводьтеся як у гостях.

       Розкриваються наслідки законів природи.

                            *  Глибше орати – більше хліба мати.

                           *  Казав ячмінь: кинь мене в грязь – буду тобі в

                              князь.

                           *   Весняний день рік годує.

                           *  Весна ледачого не любить.

                           *  Осінь збирає, а весна з’їдає.

                           *  Бджола мала, а й та працює.

       

                          Загадки:

          * Без рук, без ніг, а пнеться на батіг.                 (квасоля)

          * На городі молода, пишні коси розпліта, у зелені   хустини  

             золоті хова зернини.                                (кукурудза)

                             Тематичні загадки:

                         Без чого не зварити борщу?

           *  Під землею птиця кубло завела і яєць нанесла.   (картопля)

            *  Сидить баба на грядках, вся закутана в хустинках.

                 (капуста)

             *  Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога

                  одна.              (капуста)

             *  Баран у коморі, а роги надворі.           (буряк)

              *  Дівка в коморі, а коса її надворі.         (морква)

              * Іде пані в золотім жупані, хоч жупан той латка на латці,

                 та   приймають у кожній хатці.             (цибуля)

             *    у воді росте, кохається, вкинь у воду – злякається.

                  (сіль)

                       Без чого ми не їстимемо борщу?

                 *  У хлів іде без шкіри, а виходить із шкірою.

                 *  Ріжуть мене ножакою, б’ють мене ломакою, за те мене  

                    отак гублять, що всі мене люблять.

                *  В землю кидалося, на повітрі розгулялося, в печі  

                     гартувалося, запахом своїм усіх приваблює

                          

                                         Великодні загадки.

                     *   Без обручів, без дна, повна бочка вина. Щоб її

                          полагодити, на те майстра нема.        (яйця)

                      *   Білий кінь у воді тоне.       (сіль, цукор)

                     *   Купили округлень, думали новеньке, а воно усе в

                          дірках, труситься в руках.       ( сито)

                     *   Схоже я на дім маленький.

                          Зверху я усе біленьке:

                          Білі стіни, біла стріха.

                          спить в мені курчатко тихо.          (яйце)

                     Під час вивчення модуля « Технологія приготування  

          страв» у 7 класі, можна використати загадки:

                               *   Лежить в ложці, як в ліжку,

                                     Звісивши ніжки.               (локшина)

                                             *         *         *         

                                *   У каструлі бурчить,

                                      У тарілці мовчить,

                                      Молоком заллєш –

                                      Язик проковтнеш.            (каша)

                                            *          *          *         

                                *     Місили, місили,

                                      Ліпили, ліпили,

                                       А тоді – хіп –

                                        І в окріп.        

                              *    Рідке, а не вода, біле, як сніг,

                                     Годує старих і малих.        (молоко)

                                            *          *          *

                             *   Біле поле. Цвіт дрібний,

                                  А над ним – бджолиний рій.

                                  Ген за містом, недалечко

                                   Зацвіла біленька…         (гречка).

                                            *          *          *

                             *   Дрібна крупка,

                                  Золота шубка.

                                  Каша смачна

                                  Вийде з ….             (пшона)   

           Можна використовувати скоромовки:

                         *  Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у

                             борщ.      

                         *   Прийшов Прокіп, налив окріп.

                              Іде Гаврило  - ще не зварилось.

                          Прийшов Денис – налив сім мис.

                           Прийшов Тарас – з’їв все нараз.

Можна використати прислів’я у вигляді гри -  вікторини:

Кожний учень має чистий аркуш паперу.  Зачитую початок прислів’я, учні закінчують його.

              *  Хочеш їсти калачі…      (не сиди на печі)

             *   Хто в роботі…             (той в турботі)

             *   Лежачого хліба…       (ніде нема)

              *  Посієш вчасно…         (збереш рясно)

              *   Добре роби…             (добре й буде)

              *   Що посієш…             (те й пожнеш).

Люблять учні виконувати і інше завдання:

                           Розкрити зміст прислів’я:

« Коли став робить, то байдики не бить.»

Бесіда:

1.Як ви розумієте це прислів’я?

2. У яких випадках можна застосувати його?

3. До чого нас спонукає?

                 Вивчаючи модуль «Технологія приготування став. Традиції української національної кухні»  в7 класі,

учні  проявляють неабиякий інтерес до приготування страв. Їм цікаво самим приготувати бутерброди, салати, страви з круп та м’ясні. Крім практичної роботи , учні займаються цікавою пошуковою роботою, знаходять рецепти страв, записують прислів’я , приповідки, афоризми про працю, про кухарів, а саме:

                      *   Немає поганих продуктів – є погані кухарі.

                       *   Повар від запаху ситий.

                      *   Свій борщ хоч не солоний, а ліпший, як  юшка.

             *   Чого не люблю, того і в борщ не кришу.

             *   Недосіл на столі, пересіл на голові.

             *  Хто не куштує, той смаку не знає.

             *   То мукиці, то водиці, аж доки з горшка не

                 вилізло.

              *   Наварила, напекла, сама з хати утекла.

                                       *   Уміла готувати, та не вміла подавати.

                                                  

    Зібрані учнями прислів’я і приказки

                ПРО ЇЖУ

1..   Добрі вісті, як кажуть їсти.

2.      Як їсть, так і робить.

3.      Є де сісти, та нічого їсти,

4.      Їв би очима, та душа не приймає.

5.      Добре діло обід: сів за стіл та й їж.

6.      Наїмось, підкріпимось та й на працю   подамось.

7.      Де на двох вариться — третій пожи­виться,  

8.      На ласий шматок знайдеться, куток.

9." Удома їж що хочеш, а в гостях — що дадуть.

10.Не вечерявши легше, а повечерявши —краще.

11.Сьогодні хоч вола з'їж, а завтра знову схочеш.

12.Коли їси, в дзеркало не дивись, бо свою вроду з'їси.

13.Щоб їжа йшла на користь, їж з апетитом.

14.Хто до 100 років хоче жити, той харчува­тись правильно

           повинен уміти.

15.Шлунок ситий — голова весела,

16.Ситий голодного не розуміє.

17.Проста їжа найкорисніша.    

18.Коли я їм, я глухий і німий,

19.Коли хочеш їсти калачі — не сиди на печі.   

20.Людина не, живе, щоб їсти, а їсть, щоб жити.  

21.Сласна їда  — животу біда.

22.Доброму і Сухар на користь, а злому і м'ясо без користі.

23.Гадай — не гадай -  борщу наливай: миску з'їси - здоров'я додаси,

24.Живу добре— сало їм, на салі сплю, салом укриваюся.

25.Сій гречку і просо, не ходитимеш боса.

26.Обід без фруктів, що свято без музики.

27.Горох, капуста — в хаті не пусто.

28.Кожна капуста має свою голову.

29.Хрін не солодший редьки.    

30.Хрін каже: «Я добрий із м'ясом», а м'ясо
        каже «Я і без хріну добре».

31.Що хрін, що гірчиця — невелика різ­ниця;

32.Дурний часник без сала.

33.Нема рибини краще за свинину.

 34. Вареники -  Божі хваленики: всі хвалять; та не всі варять.

 35. Цибуля від семи недуг лікує. 

 36; Хліб усьому голова.

37.Не кожен хліб приробля, та кожен його їсть.

38.Хліб — над усією їжею пан.

.39. Поки хліб та вода, то ще не біда.

40.Рибка без хліба — бридка»

41.Без солі, без хліба нема обіда.

42.Хліб —батько, вода— мати.

43.Що до-чого, а борщ до хліба.

44.Не буде хліба, не буде й обіда.

45; Хто на плуг налягає — без хліба не буває.

46. Дурне сало без хліба.

.47. Хліб та сіль, стриб та й сів.

48.Паляниця — хлібова сестриця.

49.Житній хліб — пирогів дід.

50.Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок за хлібом.

51.Галушка та лемішка—- хлібу перемішка.

52.Риба — не хліб, ситий нею не будеш.

. 53. Недосол на столі, а пересол на голові.

54.Кожному хліб не гіркий.

55.Треба хліба й на після обіду.

56.Оце тобі хліб і ніж: бери ріж і їж.

57.З'ївши калач, берися знов до хліба.

58.Бублик — не хліб.

59.Нема долі без солі.

60.Не досолить — не доїсть.

                    Про майстрів своєї справи.

 Майстра по po6omi впізнати.

 Діло майстра величає.

  Майстер на вci руки.

  Ремесло — золоте дно.

 На роботу з радістю,  а з роботи з гордістю.

 Де господар добре робить, там i поле добре родить.

 У вмілого руки не болять.

 Ремесло   не   коромисло,    плечей   не  відтягне.

 Руки  малі, та до роботи   вдалі.

 Робота сама за себе скаже.

 Наука i труд  добрий плід  дають.

 Розумні  руки  вчать голову.

 Руки  твої —  найкращий  клад,   коли зумієш  дати  їм   лад.

                              Афоризми про працю

 То шиє, то поре, а  все ниткам горе.

 Ледар — брат жебрака.

Хто cпішить, той двічі робить.

Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.

До роботи плачучи, а до танців скачучи.

Невмілій швачці  i голка з ниткою заважає.

 Зробив  із дуба cipник.

Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривеник.

  Не клеїться робота у Федота.                                         

  Під лежачий камінь вода не тече.

 Роби не язиком, а руками.

Хто не хоче, каже, що не може.

На чужу роботу дивитись — ситому не бути.

Хто діло робить, а хто гав ловить.

 Працюй плечима, а не очима.

                                *           *           *

                  З метою ефективного проведення рівня виконавчої майстерності учнів на урок тематичного оцінювання  по модулю «Технологія приготування страв. Традиції української національної кухні» можна провести   урок – захист творчих робіт. Учні працювали по групах і представили виконаний ними проект:

І група  -  « Здоров’я і харчування» ;

ІІ група  -   « Як виготовляють хліб?»;

        ІІІ група  -  виховний захід « Найзаповітніша дума на землі –   

                          дума про хліб».

                Практика переконує, що використовуючи на уроках трудового навчання загадки, приказки, прислів’я ми формуємо в учнів основні риси української національної ментальності, зокрема, вміння щиро любити, вірити, вміння відчувати емоції інших людей, співпереживати з ними, працювати заради ближніх, сподіватися на краще майбутнє.

              Нам, педагогам, необхідно зробити все можливе, щоб відродити українські національні традиції, працювати над відродженням історичної пам’яті рідного народу.       

          

                                       

                        Література:

1.        « 1400 загадок для дітей» Тернопіль:

             Навчальна книга – Богдан, 2006.

2.        « Закувала зозуленька», Київ « Веселка» 1989

3.        « Трудове навчання», газета для вчителів

    4.  Батищев С. Я. « Трудова підготовка школярів».

    5.  Альбом: «Знаки. 155 стародавніх українських

        вишивок»,Т.О.Островська.

    6.  О.О.Гасюк, М.Г.Степан «Художнє вишивання» - К. Вища

        школа,    1989р

   7.  Василь Скуратівський « Берегиня».

    8.  Історико – літературний збірник « Отчий дім», випуск 3.

    9.  Веропай « Звичаї і обряди нашого народу.»

   10   Василь Пилипок « Живиця»

                 (фотоальбом)